Катерина Шевченка
«катерина» — картина Тараса Григоровича Шевченка виконана ним на тему однойменно поеми влтку 1842 року в Санкт-Петербурз. Катерина— лро-епчна соцально-побутова поема видатного укранського поета Тараса Шевченка. Поему Катерина Т. Шевченко написав, коли йому було всього лише 24 роки, проте у нй вже вдчувся талант майстра. Персонаж Катерини, що уособлю крпачку, серед скульптурних композицй памятника Тарасов Шевченку у Харков, а також у с. Ольгопль (Чечельницький район).
Описание: Катерина Шевченко Тарас Кохайтеся чорнобрив Та не з москалями Бо москал чуж люди Роблять лихо з вами. Т. г. шевченко свою поему Катерина написав у 1938 роц, а друком вона вийшла лише в першому виданн Кобзаря у 1840 роц.
Подивилась Катерина: ви, бачу, люде. – К., 1972. Вона щиро врила, що вн повернеться до не вони одружаться. – Киев, 1882.
Нин вдомий примрник «Кобзаря» 1860 з такими наклейками, що належав Ф. Вона ж його мати. (Центральний державний архв-музей лтератури мистецтва Украни (Кив), ф. 506, оп. де шляхом до Кива Берлин шестернею, А в берлин господиня З паном сем39ю. Йде дорогою вродлива укранка. Хто йде, де – не мина: Хто бублик, хто грош Хто старому, а двчата Шажок мхонош.
- Тарас Шевченко, "Катерина" (поема)
- Описание картины Тараса Шевченко «Катерина»
- Поема Катерина Тараса Шевченка: скорочений виклад аналз
- Женский праздник со слезами на глазах: Катерина Шевченко и сказки Путина
В цьому ж лист на третй сторнц начерк композиц картини, зроблений пером та олвцем (25, 2 х 20). – Л., 1960. Кохайтеся, чорнобрив, Та не з москалями, Бо москал 151 чуж люди, Роблять лихо з вами. Що ма робити. Що зробила вона людям, Чого хотять люде.
Серед них списки: 1849 р. в рукописному збрнику поезй рзних авторв, псень та нших записв укранською та росйською мовами (нститут лтератури м. Т. Г. П. Левченку (Центральний державний архв-музей лтератури мистецтва Украни (Кив), ф. 506, оп. Вона ж його мати. Вигляда Катерина Минуло пвроку Занудило коло серця, Закололо в боку. Та й навщо.
- Шевченко Тарас – Катерина текст песни и перевод на русский
- Твр-опис картини Тараса Григоровича Шевченка «Катерина»
- Збрка вршв Тараса Григоровича Шевченка
- Указывать местоположение в твитах
За що свтом нудить. А без дол бле личко – Як квтка на пол: Пече сонце, гойда втер, Рве всякий по вол. V До Кива де слпий кобзар, бля якого тулиться хлопчик- поводир. де москал. Россия же – наоборот, бряцает ружием.
кохання було перше, чисте, свтле. Нчого не бачить Катерина. На прохання Шевченка в друкарн П. О. Кулша було виготовлено аркуш-вставки з пропущеними у поем рядками 97–98, 460–467, 533– 554 для наклеювання на мсц цензурних купюр у примрниках «Кобзаря» 1860. 43 звор. ) у рукописному «Кобзар» 1863–1867 (нститут лтератури м. Т. Г. Москалики.
Жнц доводиться пережити багато страждань. А т: Мы не знаем. Совет оккупации извините, Федерации и Путин решили «легитимизировать» ввод войск в Украину. Подивися, мй голубе, Подивись на мене: Я Катруся твоя люба.
Страх, переходящий в ужас и кошмар. УПА после 1945 года воевала еще полтора десятилетия., звичайно, як москал, Смються, жартують: Ай да баба. Не слухала Катерина Н батька, н неньки, Полюбила москалика, Як знало серденько. Що ма робити.
Несповита, заплакана Сердешна дитина. Так вона свою долю занапастила, ночуючи з москалем, аж поки селом не пшли поговори. У латанй свитиночц, На плечах торбина, руц цпок, а на другй Заснула дитина. Мати батько виршують позбутися одвчного сорому, вигнавши непутящу дочку з дому. Да грош васев, Дивуться пан.
Покинь мене, забудь мене, Та не кидай сина. Шевченка НАН Украни, вддл рукописв, ф. 1, 80, с. 9–15) уривка (рядки 644–750) у рукописному збрнику. Собаки зл 151 покусають, Та не заговорять, Не розкажуть смючися. До х коли гляне – Попереду старший де. За цю гпотезою «Сердешна Оксана» мала певний вплив на факт створення сюжет «Катерини» (див. : вакн Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поез до заслання. Грхом тебе на свт божий Мати породила Виростай же на смх людям.
– С 519–522). Та повернувшись, бачить, що москаля вже нема. На край свта, в Московщин, По тм боц моря, Нема нгде Катерини Та здалась на горе. Кобзар почина спвати, перехож дають йому грош. Прийшли всти недобр – поход затрубили. Нащо рвеш стремена. Бреше, - скажуть, - сякий-такий.
Лричн вдступи вдгравали важливу роль з погляду композиц твору. З «Кобзаря» 1840 поему передруковано в «Чигиринському Кобзар Гайдамаках» 1844 з вдновленням рядкв 460–461 та 533, випущених у «Кобзар» 1840. А вн коня поганя, Нбито й не бачить. У латанй свитиночц, На плечах торбина, В руц цпок, а на другй Заснула дитина.
Фиговым листком, прикрывающим оккупационную срамоту, стал русский язык. Опинився против старцв – Курява ляга. 20 липня 1844 р. Я. П. де Бальмен переслав збрник В. О. Закревському для передач Шевченков. А тим часом вороженьки Чинять свою волю – Кують реч недобр. Де ж Катруся блудить.
Мале дитя коло його На сонц куня, А тим часом старий кобзар с у с а спва. Нижче – такий же пдпис дата червоною фарбою. – 5. Нездужа Катерина, Ледве-ледве дише Вичуняла та в запчку Дитину колише. В первый же день он заметил в цветнике такой цветок, что у него и слюнки потекли.
Далеко, небого. Когда Чечня захотела суверенитета, то федеральное руководство провело две войны. – С. 594, 597, 596). М. Сошенка (записаними М. К. Чалим), Шевченко працював над поемою пд час хнього спльного проживання з 24 листопада 1838 р. до 18 лютого 1839 р. на Васильвському остров у Петербурз (будинок 47 на четвертй лн): Шевченко «то спва, то пише соб щось та все до мене приста: А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде. Отличается также положение всадника. Вони кажуть, щоб Катерина йшла у Московщину, шукала свого чоловка, свекруху. оцей самий.
Постоянное ожидание мести (месть – распространенный мотив преступлений, резво раскрываемых ментами в российских телесериалах). Виправлення охоплюють перш сто рядкв твору (виняток – рядок 265). На фоне этих «замечательных» людей русский офицер Иван выглядит довольно прилично. Та й не доказала. 12–13 звор. ) у рукописному «Кобзар» середини XIX ст. Та й почне читать свою Катерину (он в это время писал ее)» (Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. Вперше «Катерину» надруковано в «Кобзар» 1840.
У 1844 р. поему переписав з «Кобзаря» 1840 до збрки «Wirszy Т. Szewczenka» (польською транслтерацю) Я. П. де Бальмен (нститут лтератури м. Т. Г. Но Украина воздерживается от применения силы. Де ж ти будеш ночувати, Як мене не стане. И количество населения – тоже третья часть.
Василию Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля 1838 года. На край свта, в Московщин, По тм боц моря, Нема нгде Катерини Та здалась на горе. В Московщину. Умивай же бле личко Дрбними сльозами, Бо вернулись москалики ншими шляхами. Украина намного больше Чечни. В советские времена я изучал русский язык со второго класса. Сина, сина Батько одцурався.
Вона пережива страшний душевний злам, який призводить до загибел двчини. Вернулася – раденька, Що нхто не бачив. Утк. Автограф не вдомий. А без дол бле личко – Як квтка на пол: Пече сонце, гойда втер, Рве всякий по вол.
Пзнав, препоганий, Пзнав т кар оч, Чорн бровенята Пзнав батько свого сина, Та не хоче взяти. Цур же йому я лсом. Свдчення Шевченка на допит в III вддл 21 квтня 1847р., пд час якого вн назвав «Катерину» першим свом твором, спростовано самим поетом в автобограф, де вн зазначив, що з перших свох поетичних спроб надрукував тльки «Причинну». Батьки Катерини скривджен тим соромом, якого завдала м донька. Хоч ти не цурайся. А може, й зустрну Оддам тебе, мй голубе, А сама загину.
Побачимо, почумо А поки – спочину Та тим часом розпитаю Шлях на Московщину. Двчина суму, але не втрача над. Шевченка НАН Украни, вддл рукописв, ф. 1, 83, с. 6–36) уривка поеми (рядки 1–306) без дати (Нацональний музей Тараса Шевченка, А-62) у недатованому «Кобзар» середини XIX ст. – 3. шов кобзар до Кива Та св спочивати, Торбинками обвшаний Його повожатий. Не дв ноч кар оч Любо цлувала, Поки слава на все село Недобрая стала.
схаменися. Пшов москаль в Туреччину Катрусю накрили. нема. Пду дальше – бльш ходила.
У ньому Шевченко заповнив цензурну купюру в рядках 97–98 та зробив ряд виправлень. Не плач, сину, мо лихо. Берлин рушив, а вася Курява покрила Полчили, що достали, Встали сромахи, Помолились на схд сонця, Пшли понад шляхом. голову прикраша червона стрчка з квтами. Раптом Катерина бачить, що дуть москал. Боже ти мй. Катерина не первая и не последняя девушка, оставшаяся с дитём на руках после того как «жених» исчез в неизвестном направлении. Не журиться Катерина – Слзоньки втира, Бо двчата на улиц Без не спвають. серце мл – Полетла, зустрлася, Пита: Чи нема Мого Йвана чорнявого.
1 – 18) 1852 р. невдомою рукою (Одеська державна наукова бблотека, 51/19 р. 605) фрагментв поеми (рядки 1–20, 167–288) у рукописному «Кобзар», переписаному. Дейкуна-Мовчаненка див. : Каминский Ф. Еще щепотка на могилу Шевченка // Киевская старина. Праворуч унизу чорною фарбою авторський пдпис дата: 1842. А пан глянув одвернувся. У всякого свого чимало Цур же йому. Вийшла, та вже не спва, Як перше спвала, Як москаля молодого вишник дожидала.
запис у щоденнику 10 липня 1857 р. ). де москал, лебедики. дитя мо. – в однй свитин.
Чорнобривого придбала Мабуть, сама вчила Бодай же вас, цокотухи, Та злидн побили, Як ту матр, що вам на смх Сина породила. М. Лазаревського кнця 50-х рокв XIX ст. – 1885. Шевченка НАН Украни, вддл рукописв, ф. 1, 68, арк. Заплакала Катерина з сумом роззирнулася навколо себе.
Дунув втер понад ставом слду не стало. Как по мне, нужно предоставить русскому языку статус государственного. Попдтинню ночувала, Раненько вставала, Поспшала в Московщину Аж гульк – зима впала. заховався.
Для обоснования этого использовали «заявление» легитимно избранного и нелигитимно покинувшего Украину президента Януковича. Село ще багато говорило про Катерину, але батьки вже цього не чули. Правда ваша, правда, люде.
Виспву, вимовля, Аж калина плаче. Для особо одаренных русскоязычных патриотических мамаш объясняю, что в школах с «бендеровским» языком обучения русский язык есть уже в программе первого класса. Сину мй ване. Враження вд читання могло стати безпосереднм творчим мпульсом до написання «Катерини» (збг окремих деталей ситуацй в обох творах пдтверджу це припущення). Лричн вдступи були елементом цлком природним для поез Т. Шевченка. Сейчас ситуация в Крыму аналогичная.
«Чигиринський Кобзар Гайдамаки» 1844 джерелом списку в збрц Шевченкових творв без дати (Нацональний музей Тараса Шевченка, А-546). Мале дитя коло його На сонц куня, А тим часом старий кобзар с у с а спва. Вона все ще вигляда свого коханого. Вперше «Катерину» надруковано в «Кобзар» 1840.
Шевченка НАН Украни, вддл рукописв, ф. 1, 85, арк. А за вщо, боже милий. В саму Москву, Христа ради, Дайте на дорогу. Чечня имеет площадь, равную третьей части площади Днепропетровской области. Нахилила голову, опустила оч.
Закохана двчина не зверта уваги на людськ пересуди, адже москаль з нею одружиться. Отаке-то лихо, бачите, двчата. Фесенком (Росйська державна бблотека (Москва), ф. 743, 18, од. А тим часом Кете лиш кресало Та тютюну, щоб, знате, Дома не журились.
Серце, подивися, й же богу, я Катруся. Не плач, Катерино, Не показуй людям сльози, Терпи до загину. Шевченка НАН Украни, вддл рукописв, ф. 1, 842, арк. 119–132) та н. «В городе Нежине квартировал армейский пехотный полк NN.
Свище полем заверюха, де Катерина У личаках – лихо тяжке. Враження вд читання могло стати безпосереднм творчим мпульсом до написання «Катерини» (збг окремих деталей ситуацй в обох творах пдтверджу це припущення). Всем воздадут по «заслугам». Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю. Но как же жить типа честным селюкам, если соседи справедливо указывают на тот факт, что их дочь оказалась женщиной с пониженной социальной ответственностью.
По лсу завило Як те море, бле поле Снгом покотилось. Вийшов з хати карбвничий, Щоб лс оглядти, Та де тоб. З собаками, мй синочку, Кохайся надвор. Григоровича художника О. Г. Венецанова (див. з виправленнями Шевченка в текст нших творв (нститут лтератури м. Т. Г.
Бо уноч тлько й зна, Що москаля кличе. Насильственная украинизация в украиноязычном детском саду Восточной Украины: «Доброго ранку. » и «До побачення». Шевченка НАН Украни, вддл рукописв, ф. 1, 70, с 63–94). З В. А. Жуковським вн познайомився 1837 р. через конференц-секретаря Академ мистецтв В.
Свдчення Шевченка на допит в III вддл 21 квтня 1847 р., пд час якого вн назвав «Катерину» першим свом твором, спростовано самим поетом в автобограф, де вн зазначив, що з перших свох поетичних спроб надрукував тльки «Причинну». А ти ж присягався. Московщину. Опинився против старцв – Курява ляга.
За жанром Катерина 151 лро- епчна соцально-побутова поема з народного життя. Катерина — звичайна укранська двчина. Сердюковим (нститут лтератури м. Т. Г.
Кличуть хлопчика до себе, пан дивуться його крас. Вертаться, Несе йому сина. Босонога двчина в центр картини — Катерина, символзу укранський народ, росйський солдат на кон — росйську монархю, яка гнобить Украну, селянин, що сидить на земл (чимось схожий на козака Мамая) уособлю собою вльне минуле, прагнення до якого наскрзь пронизу як лтературну, так художню творчсть Тараса Шевченка. Про це згадував Ф. Через пеньки, заметами, Летить, ледве дише, Боса стала серед шляху, Втерлась рукавами.
В лричних вдступах поет виступа борцем проти традицйних поглядв затурканого, темного народу на «грхи» матерв-покриток, проти дотизму сльського побуту. Пита вона у чумакв шляху на Московщину, просить милостиню та йде соб дал. А дитина. Не спва чорнобрива, Кляне свою долю. П. Гребнц готувати альманах до друку, очевидно, прочитав «Сердешну Оксану».
Осьде воно, подивися. Кто-то может сказать, что у родителей не было выбора. Раптом на шляху з146являться карета зупиняться бля старцв. Нехай його лихий взьме. Серце мо, Не вткай од мене Я винесу тоб сина.
Шевченка НАН Украни, вддл рукописв, ф. 1, 811, арк. Велику роль у поем вдграють лричн вдступи. Жартуючи кинув Катрусю москаль. Прийшла недобра звстка, що москал мають вирушати в похд. Берлин рушив, а вася Курява покрила Полчили, що достали, Встали сромахи, Помолились на схд сонця, Пшли понад шляхом.
Не журиться Катерина гадки не ма – У новенькй хустиночц вкно вигляда. Федералы вместе с кадыровцами до сих пор не могут там контролировать ситуацию. Не спва чорнобрива, Кляне свою долю. Да грош васев, Дивуться пан.
У текст— клька пропускв, позначених крапками. – С. ПО–118). Дивись – я не плачу. (Звичайно, не в оч), А так тлько псу мову Та людей морочить. Нехай соб т люде Що хотять говорять: Вона любить, то й не чу, Що вкралося горе. Приходить нч. 4 звор. –6). А дитя осталось, Плаче бдне А москалям Байдуже минули.
Взявши малого вася, вона йде широкими лугами степами шукати свого коханого. Пита пан, як зоветься. Обцявся чорнобривий, Коли не загине, Обцявся вернутися.
Шевченко майстерно намалював, як Катерина пережива сво горе. Щоб плакала. Вмла мати брови дати, Кар оченята, Та не вмла на см свт Щастя-дол дати. – С. 55 Жур П. Шевченквський Петербург.
Картину виконано на тему однойменно поеми (див. 1, 3, с. 65–95 перш публкац варантв поеми з цього списку – Бородн В. Ще 70 рядкв з «Катерини» // Лтературна Украна. Уже й зима почалася, свище заврюха, а вона погано вдягнена. вась, - Какой милый. дура, отвяжися. Дейкун-Мовчаненко. Кого не надуют.
И далеко не родители после этого выгоняли непутёвую дочь из дома. Зневрена жнка вдда дитину товаришам вана, щоб вони передали старшому, кидаться до лсу. Покритка не мала права залишитися в батьквському дом, бо викликала осуд презирство всього села. Пти в хату Що там таке. Пшла б в садок поплакати, Так дивляться люде.
дала, - кажуть, - бровенята, Та не дала дол. 25, арк. Критика, коментар до твору, пояснення (стисло) Образ Катерини центральний у поем.
За спогадами. 1, 1, с. 19–59) фрагментв поеми (рядки 346–360, 599–750) у недатованому збрнику творв Т. Г. Шевченка М. Ю. Лермонтова, тепер не повному (нститут лтератури м. Т. Г. Руками взялася за край фартуха. Де ж ти. Постривай же, мй голубе. Та до його за стремена А вн подивився, Та шпорами коня в боки. ване. Де ти так барився. Вд «Кобзаря» 1860 походять списки: в збрц «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архв-музей лтератури мистецтва Украни (Кив), ф. 506, оп.
Хто йде, де – не мина: Хто бублик, хто грош Хто старому, а двчата Шажок мхонош. Боже мй.
Та он, подивися. Зеленють по садочку Черешн та вишн Як перше виходила, Катерина вийшла. Катерина йде вперед, шука свого москалика. Здаться, щоб витерти сльозу. Реве, свище заверюха. Шевченка НАН Украни, вддл рукописв, ф. 1, 629, арк.
Что ж вы стали. 1843. Ведь почти всегда имелась возможность выдать её замуж.
У 1860 р. поему з вдмнностями в окремих рядках надруковано у новому виданн «Кобзаря». де шляхом молодиця, Мусить бути, з прощ. Задивляться чорнобров – босе, голе.
Ступа повльно босими ногами. таке лихо, Що не видно й свта. Полюбила молодого, садочок ходила, Поки себе, свою долю Там занапастила. Хба забув Катерину. Може, вбитий чорнобривий За тихим Дунам А може – вже в Московщин Другую коха.
Деяк з цих пропускв за свом змстом не суперечили вимогам цензурного статуту, отже, не мали б пдлягати цензурному вилученню. вась, - Какой милый. Бльшсть вдомих нам спискв походить вд «Кобзаря» 1840. – На шлях положила. - Оставайся шукать батька, А я вже шукала. Кличе мати вечеряти, А донька не чу Де жарту з москаликом, Там заночу.
Незчулася, та й байдуже, Що коса покрита: За милого, як спвати, Любо й потужити. Не витримавши тако наруги, Катерина кнча життя самогубством, залишивши сина край дороги. Дала, - кажуть, - бровенята, Та не дала дол. саму Москву, Христа ради, Дайте на дорогу. Шевченка НАН Украни, вддл рукописв, ф. 1, 79, с. 15–53). Та в лс з шляху, як навсна. Ледве жива, Катерина пшла у садок, набрала земл, щоб почепити на хрест.
Н, чорнявий не убитий, Вн живий, здоровий А де ж найде так оч, Так чорн брови. де шляхом до Кива Берлин шестернею, А в берлин господиня З паном семю. Бере шага, аж труситься: Тяжко його брати.
1, 4, с 53–83) уривка поеми (1–20 рядки) в рукописному збрнику «Барвнок. КАТЕРИНА (полотно, оля 93 х 72, 3) – картина, що намалював Шевченко влтку 1842 в Петербурз. Не питайте, чорнобрив, Бо люде не знають Кого бог кара на свт, То й вони карають Люде гнуться, як т лози, Куди втер в. Сиротин сонце свтить (Свтить, та не гр) – Люде б сонце заступили, Якби мали силу, Щоб сирот не свтило, Сльози не сушило. Вона розум, що дитину чека безрадсне майбутн, бо син все життя буде спокутувати грхи. Двчина зображена одразу псля зустрч з москалем, якого вона кохала, який зрадив. Ну, вот ещё.
Кинула стремена Та в хатину. А то лихо розказувать, Щоб бридке приснилось. П. Твори: В 3 т. – Т. 3. Кинулась вона до коханого з радстю, але той тльки вдповв: Дура, отвяжися.
По однм боц могила, на могил втряк, а там уже степ тлько мр. А пан глянув одвернувся. Та зустрвши Катерину, офцер вдвертаться не лише вд не, а й не призна сина. з стражданням звернулася до сина:. Зеленють по садочку Черешн та вишн Як перше виходила, Катерина вийшла. Т. Шевченко.
Еге, бачу, яка фуга. Аж на серц похолоне, Як його згадаю. Деяк з цих пропускв за свом змстом не суперечили вимогам цензурного статуту, отже, не мали б пдлягати цензурному вилученню. Мй батечку, мй братику. де Катря, шкандиба Дивиться – щось мр Либонь, дуть москалики Лихо. Не покинеш.
– С. 78–79). дивись лишень, Як поблл. Одержавши згодом, 1845 р., цей рукопис, Шевченко зробив у ньому три виправлення олвцем у поем «Катерина» – у рядках 20, 52, 332 (виправлення олвцем у рядку 269 зроблене невдомою особою). За що ж, скажи, мй голубе. Вмла мати брови дати, Кар оченята, Та не вмла на см свт Щастя-дол дати.
– 1862. Умивай же бле личко Дрбними сльозами, Бо вернулись москалики ншими шляхами. Коханий обця Катерин, що повернеться. Та й навщо. Т тльки смються, бо багатьох надурив хнй брат.
Та й нащо те знати, Що сльозами перед вами Буду виливати. криптонм власника: А. Ч. ) у рукописному «Кобзар» 1866 (нститут лтератури м. Т. Г. – К., 1964. – С. 37–39). Вона врить, що вн одружиться з нею буде радти хнй дитин.
Лучче ж помркую, Де то моя Катерина З васем мандру. У текст – клька пропускв, позначених крапками. Люди ж у сел смються з не, глузують. (нститут лтератури м. Т. Г.
Побг вась, бо з вконця Рукою маха. Пита пан, як зоветься. Отака моя картина».
З «Кобзаря» 1840 поему передруковано в «Чигиринському Кобзар Гайдамаках» 1844 з вдновленням рядкв 460–461 та 533, випущених у «Кобзар» 1840. Де днусь з тобою. Москаль також на картин. Походження х не зясовано.
Побг вась, бо з вконця Рукою маха. За Кивом, та за Днпром, Попд темним гам, дуть шляхом чумаченьки, Пугача спвають. Шевченка НАН Украни, вддл рукописв, ф. 1, 76, с 57, 65). А тим часом вороженьки Чинять свою волю – Кують реч недобр. де шляхом молодиця, Мусить бути, з прощ. Розказав би про те лихо, Та чи то ж поврять. Що ти.
Любий мй ване. П. Гребнка для публкац в альманас «Ластвка», який вн тод готував (див. : листи. оцей самий.
На обличч герон — вираз затамованих слз, терплячост, глибокого жалю. за що я гину. А щоб личко не марнло З чорними бровами – До схд сонця в темнм лс Умийся сльозами.
Заплакала, пшла шляхом, В Броварях спочила7 Та синов за гркого Медяник купила. Не бачачи някого виходу з становища, у якому опинилася, Катерина втопилася. Карета де дал, а старц продовжують свй шлях. Попомряв я колись – Щоб його не мрять. Вийшла, та вже не спва, Як перше спвала, Як москаля молодого В вишник дожидала.
Опустивши руки нахиливши голову, йде вона дорогою. Через деякий час Катерина народжу дитину. Що, москал.
Дейкуну-Мовчаненку, збергаться в нститут лтератури м. Т. Г. Зустрлася з чумаками, Закрила дитину, Питаться: Люде добр, Де шлях в Московщину. Змальовуться зовншня краса, доврлива душа, щира вдача. Про створення картини сюжет вн повдомляв у лист до Г. Тарновського 25.
Возьмите прочь безумную. Серце мо. Нащо воно. – 1962.
Що буде, то й буде. На наброске его фигура изображена более вертикально, а голова и кивер – над линией горизонта. Умишся – не побачать, То й не засмються А серденько одпочине, Поки сльози ллються.
Вн позаду, його обличчя погано видно. За Кивом, та за днпром, Попд темним гам, дуть шляхом чумаченьки, Пугача спвають. зб. Знаете, «кошечки», чье мясо съели ваши мужички исполняя приказы маленького блондина в непонятного цвета ботинках. – 3 липня Неопублкован рядки поеми Шевченка «Катерина» // Збрник праць одинадцято науково шевченквсько конференц. Псн, врш та байки», укладеному 1863 р. А. А пан одвернувся, бо пзнав у хлопчику Катерину.
та 13 счня 1839р., лист до М. М. Новицького вд 10 счня 1839р). 5. Може, вбитий чорнобривий За тихим дунам А може – вже в Московщин Другую коха. Вн де верхи, поганяючи свого коня, обертаться, щоб подивитись на Катерину. Бере шага, аж труситься: Тяжко його брати.
Вы просто начнете сходить с ума, как только начнете получать гробы с погибшими. Такая моя картина». Кого.
От х достобса. Шануйтеся ж, люб, в недобру годину, Щоб не довелося москаля шукать. Но Скобелев таки проведал и одну виманил, а другая еще у меня, а чтобы и эта не отправилась за каким-нибудь солдатом (ибо это, видите, моя Катерина), то я думаю послать ее к вам, а что она будет стоить, то это уже ваше дело, хоть кусок сала, то и это хорошо на чужбине. Возьмть за собою Не цурайтесь, лебедики: Воно сиротина Возьмть його та оддайте Старшому за сина, Возьмть його бо покину, Як батько покинув, - Бодай його не кидала Лихая година. – К., 1963. – С. 54–55), зустрчався з В. А. Жуковським у майстерн К. П. Брюллова, бував у нього на квартир (див. Да, соблазнил молодую деревенскую дуру, которая воображала, что дворянин (а офицером в 1828 году мог быть только благородный человек) женится на крестьянке.
Лихо мо. По одним стороне могила, на могиле ветряк, а там уже степь только виднеется. Пропущено т сам рядки, що в «Кобзар» 1840. Что ждет матерей, жен, сестер, подруг, соседок «зеленых человечков», самооборонцев и российских военнослужащих.
Та й не доказала. Походження х не зясовано. Возьмите прочь безумную. Задивляться чорнобров – босе, голе. Москаль любить, жартуючи, Жартуючи кине Пде в свою Московщину, А двчина гине. мене взяти. автобографю Шевченка та статтю М. К. Чалого (пд псевдонмом «Сава Ч») «Новые материалы для биографии Т. Г. Шевченка» (Основа.
Серце мо кохане. Пшла б в садок поплакати, Так дивляться люде. Все остальное – на русском языке. Вона кидаться до них, почина розпитувати, чи не бачили вони вана.
голубчики. Украину оккупационная власть тоже не сможет умиротворить. Найранший вдомий текст – фрагменти (загальним обсягом 70 рядкв), вдкинут Шевченком, очевидно, пд час пдготовки поеми до друку переписан з невдомого джерела, як мстяться у списку невдомою рукою в рукописному «Кобзар» 1861, що належав. Наймичкою тоб стану З другою кохайся З цлим свтом Я забуду, Що колись кохалась, Що од тебе сина мала, Покриткою стала Покриткою який сором.
А дитина. Але по обличчю двчини ста зрозумло, що вона покинута назавжди. Воно й добре та на лихо Лснич почули. Остаточну стадю роботи над текстом поеми вдбито у примрнику «Кобзаря» 1860 (нститут лтератури м. Т. Г.
шов кобзар до Кива Та св спочивати, Торбинками обвшаний Його повожатий. Адже народити дитину без чоловка 151 великий грх, тим бльше на сел. Росйський поет вдграв велику роль у викуп Шевченка з крпацтва. А москал й назустрч, Як один, верхами.
Ти не пзнав мене, Йване. Мабуть, добре Московщина В тямку й далася. – Шевченко присвятив «Катерину» росйському поету В. А. Жуковському (1783–1852) на память про день викупу з крпацтва. Недобра х розносила, Мов справд за длом.
ти мене покидаш. Возьмите прочь. Вона чу пд серцем нове життя, тому виходить з дому лише вноч, ходить садом, згаду свого коханого.
З листування. Але Скобелев таки пронишпорив одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше дло, хоч кусок сала, то й це добре на чужин. Чого ж смутна, невесела, Заплакан оч. Поема поширювалась у списках за життя псля смерт Шевченка. Саме в цей час Шевченко, який допомагав. Н, чорнявий не убитий, Вн живий, здоровий А де ж найде так оч, Так чорн брови.
доле моя. Зустрлася з чумаками, Закрила дитину, Питаться: Люде добр, Де шлях в Московщину. На оккупированной территории женщины будут мстить за своих мужчин. Найранший вдомий текст— фрагменти (загальним обсягом 70 рядкв), вдкинут Шевченком, очевидно, пд час пдготовки поеми до друку переписан з невдомого джерела, як мстяться у списку невдомою рукою в рукописному «Кобзар» 1861, що належав. П. Левченку6 перш публкац варантв поеми з цього списку— Бородн В. Ще 70 рядкв з «Катерини»7). Ничипоре.
Катерина), яка на той час була вже широко вдомою. 24 звор. –43, 51–51 звор. Чого ж смутна, невесела, Заплакан оч. Далеко, небого. Полетла Катерина не одяглася. При этом родители жалуются на то, что их ожидает одинокая старость, а мамаша и вовсе картинно падает в обморок, однако мысль оставить у себя хотя бы внука их головы не посещает. Шевченко виправив олвцем у примрнику «Чигиринського Кобзаря Гайдамакв» 1844 рядки 332, 533 вписав рядок 534 (нститут лтератури м. Т. Г. Таких лричних вдступв у поем клька: «Кохайтеся, чорнобров, та не з москалями» «Катерино, серце мо», Отаке-то на см свт роблять людям люди», «Бач, на що здалися кар оченята», «Отаке-то лихо бачите, двчата», «Сирота-собака ма свою долю».
Чого ж уткаш. Катерина закохуться в москаля й виходить до нього ввечер в садочок, не слухаючи батькв. В 1859–1860 рр. Непрямим пдтвердженням правильност датування поеми кнцем 1838 – початком 1839 року висловлена в лтературознавчих працях гпотеза про можливсть генетичного звязку мж «Сердешною Оксаною» Г. Ф. Квтки-Основяненка та «Катериною» Шевченка. Заплакала, пшла шляхом, Броварях спочила7 Та синов за гркого Медяник купила.
Это полная чушь. Продолжение и конец решительно один и тот же». Продолжение и конец повести вам известен, терпеливые читатели. Чорнобрива Катерина Найшла, що шукала. Нхто в свт не пожал дитину- байстрюка, чека страшна сиртська безправна доля. На нй бла сорочка, червоний фартух, спдниця.
